Добірка книг Світлани Талан

ЦМБ 28 квітня 2020


Світлана Талан знайомить нас із сучасністю, з життєвими історіями, які можна кваліфікувати, як «ментальні граблі». Автор вказує нам, читачам, куди не варто наступати на своєму шляху, щоб наш життєвий сценарій хтось найсильніший зверху від нас не обіграв за вже накатаною негативною колією.

Піднімайтеся на ноги, живіть, виправляйте помилки і не забудьте прощати, дихайте на повні груди і любіть кожен момент свого життя. І станьте прихильниками творчості Світлани Талан.

«Матусин оберіг»

Олеся рано стала сиротою. Листи — ось і все, що лишилося їй від мами. Дівчинка живе лише цими листами. Тільки вони і подруга Карина допомагають Олесі пережити труднощі: пияцтво батька, жорстокість мачухи, ненависть зведеного брата. Одного разу Олеся приїздить із Кариною до Сєвєродонецька і там зустрічає Ігоря. Два серця єднаються в танці кохання. Але настає буремний 2014 рік, Ігор йде добровольцем в АТО... Чи зустрінуться закохані знову? Доля наготувала їм випробування часом та відстанню. Та справжнє кохання здатне подолати все

«Спокута»

Що робити, коли життєва стежина веде нас до труднощів та незгод? Як їх долати? Як витримати баланс і пережити негаразди? Ця книга — про найдорожчих, про найрідніших, про найближчих — сім’ю. Вчинки наших батьків і дідів мають безпосередній вплив на наше сьогоднішнє життя. Часто діти несуть хрест заміть своїх батьків і, опиняючись у скрутних ситуаціях, змушені спокутувати гріхи рідних. Книга про сімейні зв’язки, складні взаємини, переплетіння доль, надію на краще майбутнє і силу любові.

«Зловити промінь щастя»

Про що книга «Зловити промінь щастя. Не вурдалаки (перевидання)» автора Світлана Талан.
...Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки… Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих… Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима... У цій війні за людську гідність і право на спокійну старість…

«Помилка»

Даний роман про саме наболіле: наркоманію і СНІД, які косять молоде покоління нашої країни. Чому так сталося? Чому країна з найпотужнішою магічною трипільською культурою, з найсильнішими архетипічними традиціями і пра-українським сімволізмом, які завжди стояли на варті від морального падіння, знаходиться в такому жалюгідному духовному стані? Невже наша нація гідна бути нацією змінених особистостей, які втратили життєвий сенс?

Відповідь на це складне запитання й дає автор роману «Помилка». «Прийшов час прощення…» − говорить головна героїня роману. Кого ж прощати нам в цьому житті? Своїх ворогів і недругів за все гидоти і підлості, якими вони наповнювали наше життя? А може, себе самого за невірні кроки і зраду своїх клятв і ідеалів? Питання складне …Кожен вирішує для себе…

При внутрішній тиші, заспокоївши голову і душу, кожен із нас повинен хоча б раз у житті сказати магічні слова «прости мене»… Прости мене, мій вороже, за те, що я бажала тобі того ж, чого ти бажав мені… Прости мене, моя Самосте, за те, що не слідувала своїм внутрішнім ідеалам і переконанням, піддаючись на улесливі приманки Темних... Прости мене, моя подруго, що не виконала обіцянок, яки давала…
За допомогою художніх образів автор показує нам полотно життя, яке Ошо прокоментував би наступної відомою фразою: «Життя таке коротке, проживайте її не інакше, як щасливо. Падати − частина життя, підніматися на ноги − її проживання. Бути живим − це подарунок, а бути щасливим − це ваш вибір!»

«Замкнене коло»

Ще дитиною Мирослава втратила дім і бабусю — єдину рідну людину — та опинилася в дитячому будинку. Біда й людська жорстокість — усе звалилося зненацька на дівчинку, яку не навчили боронитися від зла… І лише пам’ять про бабусину любов давала сили жити. Мирослава виросла, стала дружиною й матір’ю, і заприсяглася — її родина ніколи не зазнає горя та нестатків. Але не вміла відрізнити невдачі від справжньої біди… Усе йде не так, як мріялося Мирославі. І одного дня вона вирішує послухатися поради примарної бабусі — продати свої нещастя…

«Когда прошлое впереди»

...Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка. А тоді - залякана дівчинка, з благанням дивилася в очі трьом гвалтівникам. Але вони не пошкодували її. Як і вона не пошкодувала потім свою дочку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Поліна ледь не потрапляє в ДТП. Її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі знайомі і рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?...